Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 917/1770/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомсомольської міської ради Полтавської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015у справі№ 917/1770/14 Господарського суду Полтавської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 доКомсомольської міської ради Полтавської областіпровизнання недійсним пункту додаткової угоди, застосування правових наслідків недійсності правочину та стягнення 15010,57 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду з позовом до Комсомольської міської ради Полтавської області про визнання недійсним пункту 2.2 додаткової угоди № 3/13 від 08.04.2013 до договору оренди землі № 31/08 від 12.03.2008 в частині слів "без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва, що складає 16458,58 грн. на рік" та застосування правових наслідків недійсності даного правочину, шляхом стягнення 15010,57грн. зайво сплаченої орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що положення пункту 2.2 додаткової угоди №3/13 до договору в частині встановлення орендної плати без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва включене до додаткової угоди у відповідності до пункту 1 рішення тридцять першої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 19.03.2013 "Про поновлення дії договору оренди землі ФОП ОСОБА_5 площею 0,0372га", який у вказаній частині визнаний недійсним рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1474/13 від 07.10.2013, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2014 спірний пункт договору суперечить положенням чинного законодавства, зокрема, статтям 15, 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач у запереченнях на позов вказав, що при укладенні оспорюваної додаткової угоди № 3/13 від 08.04.2013 сторони погодили всі її умови, які відповідають вимогам законодавства України, додаткова угода до договору підписана сторонами без зауважень та за відсутністю протоколу розбіжностей, отже, позивач погодився з викладеними умовами додаткової угоди та взяв на себе відповідні зобов'язання; отже правові підстави для визнання її частково недійсною відсутні.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.10.2014 (суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 (судді: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.14 скасовано; прийняте нове рішення про задоволення позову; визнано недійсним пункт 2.2 додаткової угоди від 08.04.2013 № 3/13 до договору оренди землі № 31/8 від 12.03.2008, укладеного Комсомольською міською радою Полтавської області та ФОП ОСОБА_5 в частині, а саме: наступні слова та цифри "без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва, що складає 16458,58 грн. на рік "; стягнуто з відповідача на користь позивача 15010,57 грн., 1218 грн. судового збору, 1522,5 грн. судового збору по скарзі.

Не погоджуючись з висновками господарського суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 у даній справі скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неповне дослідження апеляційною інстанцією матеріалів справи та наданих доказів, порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 1, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 11 626 651 Цивільного кодексу України, частин 2, 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України, частини 1 статті 289 Податкового кодексу України, статті 18 Закону України "Про оцінку земель", оскільки суд не врахував, що сторони погодили всі умови додаткової угоди № 3/13 від 08.04.2013, в тому числі і розмір орендної плати, протокол розбіжностей відсутній, отже зміни до договору внесені за взаємною згодою сторін; суд визначив коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки з порушенням вимог пунктів 10, 15 договору оренди землі № 31/08 від 12.03.2008 та довідки відділу Держземагенства у м.Комсомольську №03.12.2013 № 01-05/1162.

Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2008 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Орендар) та Комсомольською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди землі № 31/08, згідно з умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0, 0372 га для розташування дитячого кафе з літнім майданчиком, кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться в АДРЕСА_2. Вказаний договір зареєстровано у Комсомольському міському відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19.03.2008 за № 040854700040. В договорі сторони узгодили розмір орендної плати та порядок її обчислення, коригування та сплати, умови передачі, використання та повернення земельної ділянки, права та обов'язки сторін, а також інші умови, необхідні для даного виду договорів.

Договір неодноразово поновлювався шляхом укладання додаткових угод до договору, а саме: за додатковою угодою № 1/10 від 19.03.2010 до договору оренди землі на період з 20.03.2010 до 01.03.2012 та за додатковою угодою № 2/12 від 24.02.2012 до договору оренди землі на період з 01.03.2012 до 01.03.2013.

Рішенням тридцять першої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 19.03.2013 "Про поновлення дії договору оренди землі ФОП ОСОБА_5 площею 0,0372 га" вирішено поновити дію договору оренди землі № 31/08 до 01.03.2014, встановивши орендну плату за земельну ділянку в розмірі 7% від її нормативно-грошової оцінки без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва.

На підставі вказаного рішення 08.04.2013 Комсомольською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) укладено додаткову угоду № 3/13 від 08.04.2013 до договору оренди землі № 31/08 від 12.03.2008, пунктом 2.2 якої визначено, що пункт 9 договору від 12.02.2008 № 31/08 сторони виклали в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки землі без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва, що складає 16458, 58 грн. на рік"

Також в додатковій угоді сторони доповнили пункт 30 договору новими абзацами в частині обов'язків орендаря та в пункті 2.1 визначили строк дії договору до 01.03.2014.

Рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1474/13 від 07.10.2013, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2014, визнано недійсним положення пункту 1 рішення тридцять першої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 19.03.2013 "Про поновлення дії договору оренди землі № 31/08 від 12.03.2008 площею 0,0372 га" в частині встановлення орендної плати без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що сторонами додержано вимоги законодавства при укладенні додаткової угоди № 3/13 від 08.04.2013, в тому числі пункту 2.2 Додаткової угоди, її умови не суперечать нормам чинного законодавства, що виключає наявність підстав для визнання недійсним правочину.

Скасовуючи рішення першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд встановив наявність підстав для задоволення позову, оскільки положення додаткової угоди № 3/13 від 08.04.2013 щодо незастосування понижуючого коефіцієнту функціонального використання суперечить нормам діючого законодавства.

Судова колегія зазначає, що статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним, а за статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За визначеннями термінів, наведеними у статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 та 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За статтею 5 Закону України "Про оцінку земель" обов'язковим елементом визначення розміру орендних платежів є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка у відповідності до положень статті 18 цього Закону, проводиться не рідше ніж на 5-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею.

Згідно зі статтями 13, 23 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів передбачений Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11. Пунктом 3.3 даного Порядку визначено формулу, за якою встановлюється нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів.

При цьому, вказана оцінка залежить, зокрема, і від коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Відповідно до абзацу першого пункту 3.5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності. Згідно з таблицею 1.1 "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної і ділянки" додатку 1 до підпунктів 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку для земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво, встановлено коефіцієнт у розмірі 0,5.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що згідно з актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.03.2013 та Довідки, наданої виконавчим комітетом Комсомольської міської ради №6/12/5-13 від 17.01.2013 будівництво не завершено, об'єкт в експлуатацію не здано.

Враховуючи наведене законодавство та викладені обставини, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що орендодавець має право встановлювати розмір орендної плати в межах та в порядку, визначених законодавством України, надана позивачу земельна ділянка зайнята поточним будівництвом, відтак додаткова угода в частині застереження щодо встановлення орендної плати без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва, а саме: пункт 2.2. Додаткової угоди в частині: "без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва, що складає 16458,58 грн. " суперечить чинному законодавству України.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про задоволення позову щодо визнання недійсним пункту 2.2 додаткової угоди № 3/13 від 08.04.2013 до договору оренди землі № 31/08 від 12.03.2008 в частині слів "без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва, що складає 16458,58 грн. на рік".

Разом з тим судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до частини 3 статті 216 Цивільного кодексу України частиною 6 статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено спеціальні правові наслідки та визначено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Наведене свідчить про те, що при задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів поза увагою апеляційного господарського суду залишилося питання застосування норм матеріального права, з якими пов'язане законне вирішення спору відповідно до встановлених обставин справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі з урахуванням викладеного вище.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши постанову апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 15010,57 грн., а рішення про відмову в позові в частині стягнення 15010,57 грн. залишити в силі.

Пунктом 11 статті 11111 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл господарських витрат, зокрема, передбачено, що витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також за наслідками часткового скасування постанови апеляційної інстанції слід здійснити новий розподіл судових витрат, відповідно до якого пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір, сплачений ФОП ОСОБА_5 підлягає стягненню на його користь з відповідача Комсомольської міської ради Полтавської області у сумі 1218 грн. за розгляд позовних вимог та 609 грн. за розгляд апеляційної скарги; сплачений Комсомольською міською радою Полтавської області за майнову вимогу судовий збір при поданні касаційної скарги підлягає стягненню на його користь з ФОП ОСОБА_5 у сумі 913,50 грн.

Разом з цим, оскаржуючи повністю постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015, скаржник зобов`язаний сплатити судовий збір з позовної заяви, яка містить як немайнові вимоги - визнання недійсним пункту додаткової угоди, застосування правових наслідків недійсності правочину, так і майнову вимогу - стягнення 15010,57 грн. Враховуючи вимоги абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" та підпункту "5" пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" з Комсомольської міської ради Полтавської області слід стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір за немайнову вимогу у сумі 852,60 грн., несплачений при поданні касаційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 49, 1117, пунктом 1, 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комсомольської міської ради Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 у справі № 917/1770/14 Господарського суду Полтавської області скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 15010,57 грн.

В цій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2014 залишити в силі.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 залишити без змін.

Стягнути з Комсомольської міської ради Полтавської області (39800, Полтавська обл., м.Комсомольськ, вул.Миру, 24, ЄДРПОУ 24388291) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (39800, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 1218 грн. за розгляд позовних вимог та 609 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (39800, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комсомольської міської ради Полтавської області (39800, Полтавська обл., м.Комсомольськ, вул.Миру, 24, ЄДРПОУ 24388291) 913,50 грн. за подання касаційної скарги.

Стягнути з Комсомольської міської ради Полтавської області (39800, Полтавська обл., м.Комсомольськ, вул.Миру, 24, ЄДРПОУ 24388291) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рах. №31211254700007, ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) 852,60 грн. судового збору, несплаченого при поданні касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач